На Сятого Николая 2005 в Ужгородї - перва "Руська Премія" 18-12-2005 |
А. В. Ґеґальчій: Нечекано про самого себе лем изгодя порозумів єм, же лавреатув, такых ни на кого непохожых, єдинит їх способность ширяти в ними же созданум языцї. Єдного - у стариннум, "некодіфікованум", айбо тым не менше чудеснум и інтереснум русинськум, другого - у великум, могучум, чудно ся убновляючум на граници тысячолїтий руськум.. Маю на то надїю, же почин нашого фонду внесе свою часть на роваш того, обы сесї языкы не деґрадовали на языкы "націоналных меншин" не маючого пары сообщества в центрї Европы...
|
||
Иван Петровцій - творитель новочасного русинського языка. |
Владимир Бедзир - батром, у ступаї великого Салтыкова-Щедрина. |
Крещеня шампанськым цедечка нашого сайта ПРЕМІЯ-РУ |
Из лавреатськых орацій:
|
||
Єден мiй цiмбор любить буженину, Мiй нянько страшно крумплi кiвенує - Моя жона росчехнеся за рыбу: Ци м дома, а ци пiду на гостину, |
Бис хлiба можу цiлый динь пробыти, Коли свиню перет Рiздвом зарiжуть, Мiй нянько любить крумплi, жонка - рыбу, |
Про солонину спiванкы спiваву, Так было вчора. Так ся впстало нынi. |
В. Бедзир: ... Дякую! Теперь, ачей, годен буду наподобнюючи Кафку имити ся до модерного романа "Котларня"... най лем ю, закляту, рушиме - и нараз за перо, циже, за компютер... |
||
Фенцик, Петровцій, Бедзир и другі пудкарпатські тітаны |
Пиля "білоґардістськой" православной церьковли.
Туй нас крестили. |
Ужгород. Уг. Русины. Руські. Катедрала. |
В Карпатах |
||
Пудкарпатська Русь стрітила гостюв своих и "бывшых своих" фантастичныма снїговыма пейзажами, ледвы спозначныма дымками на порогах родных хыж и памятками архітектуры - акуратнов знаменитов деревлянов церьковлёв у селї Буковцёво. |
А.В.Гегальчий: 18-12-2005 |
У недавнуй теперішности як совєтськый чоловік, и у добрум и у пудлїйшум смыслї того понятя, я рокы а рокы не удперав, а сїм-там и активно помагав пробам премовчати и змінити історію Пудкарпатськой Руси и єї корінных жителюв. Сяка моя и не лем моя позіція привела ид тому, же днесь туй трафили на границю занику русинськый и руськый языкы, не маюча пары култура невеликого унікатного сообщества в центрї Европы. Неважно, же Пудкарпатська Русь не существує юрідично, она пробыват у сердцях многых тысяч людий, юй ладно и в віртуалнум просторї всесвітной сїти. Кедь людство журит ся за ґрупкы заникаючых туленюв авадь бузькув, та дако мусит ся постарати и о сохраненя загроженой културы. Про мене настав час даяк ся розраховати из довгом. Напримір, зорґанізовавши Руську премію. Премія щи лем ся родила.