На Сятого Николая 2005 в Ужгородї - перва "Руська Премія" 18-12-2005

Share |

А. В. Ґеґальчій: Нечекано про самого себе лем изгодя порозумів єм, же лавреатув, такых ни на кого непохожых, єдинит їх способность ширяти в ними же созданум языцї. Єдного - у стариннум, "некодіфікованум", айбо тым не менше чудеснум и інтереснум русинськум, другого - у великум, могучум, чудно ся убновляючум на граници тысячолїтий руськум.. Маю на то надїю, же почин нашого фонду внесе свою часть на роваш того, обы сесї языкы не деґрадовали на языкы "націоналных меншин" не маючого пары сообщества в центрї Европы...

Иван Петровцій - творитель новочасного русинського языка.	Владимир Бедзир - батром, у ступаї великого Салтыкова-Щедрина.	Крещеня шампанськым цедечка нашого сайта ПРЕМІЯ-РУ
Из лавреатськых орацій: И. Петровцій:... Мав єм чажкый рук. Тота награда - як лыґ свіжого воздуха, як кус солонины...котру так люблю. Світ ми ся зась вказує прекрасным!
СПIВАНКА ЗА СОЛОНИНУ Єден мiй цiмбор любить буженину, А другый - шовдыря вареного с попром... Лем я май бiлше люблю солонину С цибульов, авать с чисноком. Мiй нянько страшно крумплi кiвенує - Пичинi, смажинi, варинi, вустянi... Айбо мене нитко тым ни вчалує - Лем солонина любиться минi! Моя жона росчехнеся за рыбу: С рiкы, ци с моря - вто йiв, ги дора! А я собi урiжу хлiба скыбу, А т тому - солонинчины дараб!.. Ци м дома, а ци пiду на гостину, Ни злакомлюся шойтом, токаном - Йой! як я люблю iсти солонину С цибульов, авать с чисноком!	Бис хлiба можу цiлый динь пробыти, Бис солонины ни буду й пiвння! Тому м ни мiх никого образити Паскунным словом: 'Лепава свиня!'. Коли свиню перет Рiздвом зарiжуть, Там солонины в перст,авать-у шук! Посолю, на бантину ї завiшу - Най будиться.В шпор кладеме лем бук. Якоє щастя зимньої годины Втяти дараб ис тоншого кiнця: Жовтинька кожиця на нашiв солонинi, И руный пласт буженого мнясця. А солонинчина така, ош онь ся свiтить: Кить хоч-та смаж,а хоч-та просто iш! Такої смачноты ниє на свiтi - Про вто блаженство словом ни вповiш! Мiй нянько любить крумплi, жонка - рыбу, Донька - токан с солоткым молоком. А я ис пiвтицi урiжу скыбу И - iм с цибульов, авать с чисноком!	Про солонину спiванкы спiваву, Про солонину я кажу каскы. На всьому свiтi иншого ни знаву, Що мало бы такi мняккi смакы! Так было вчора. Так ся впстало нынi. Так буде и в усьi далнiшi ннi. Бо докiть на свини є солонина, Я нич ни вижу свинського в свинi! * Орація лавреата 2005 - відео**
В. Бедзир: ... Дякую! Теперь, ачей, годен буду наподобнюючи Кафку имити ся до модерного романа "Котларня"... най лем ю, закляту, рушиме - и нараз за перо, циже, за компютер...

Фенцик, Петровцій, Бедзир и другі пудкарпатські тітаны	Пиля "білоґардістськой" православной церьковли. Туй нас крестили.	Ужгород. Уг. Русины. Руські. Катедрала.
В Карпатах
	Пудкарпатська Русь стрітила гостюв своих и "бывшых своих" фантастичныма снїговыма пейзажами, ледвы спозначныма дымками на порогах родных хыж и памятками архітектуры - акуратнов знаменитов деревлянов церьковлёв у селї Буковцёво.

А.В.Гегальчий: 18-12-2005

Share |

У недавнуй теперішности як совєтськый чоловік, и у добрум и у пудлїйшум смыслї того понятя, я рокы а рокы не удперав, а сїм-там и активно помагав пробам премовчати и змінити історію Пудкарпатськой Руси и єї корінных жителюв. Сяка моя и не лем моя позіція привела ид тому, же днесь туй трафили на границю занику русинськый и руськый языкы, не маюча пары култура невеликого унікатного сообщества в центрї Европы. Неважно, же Пудкарпатська Русь не существує юрідично, она пробыват у сердцях многых тысяч людий, юй ладно и в віртуалнум просторї всесвітной сїти. Кедь людство журит ся за ґрупкы заникаючых туленюв авадь бузькув, та дако мусит ся постарати и о сохраненя загроженой културы. Про мене настав час даяк ся розраховати из довгом. Напримір, зорґанізовавши Руську премію. Премія щи лем ся родила.